Поделиться:

Зрада у суспільстві: як вберегти себе від несподіванки?
Сьогодення є непередбачуваним. Наше сьогоденне суспільство взагалі неоднорідне та настільки мінливе, що кожної хвилини не знаєш, що можна очікувати від людини, яку ти знаєш з самого дитинства. При тому, усе може статися раптово, і повернутися так, як ми навіть собі уявити не можемо. Усе залежить від характеру людини, який дуже часто не збігається із першим враженням. Як же застерегти себе від несподіванок серед свого кола спілкування і не втратити віру у людство? По-перше, розглянемо, як відбувається знайомство і подальше спілкування серед людей. Коли ми зустрічаємо певну людину, у нас вже формується певна оцінка про неї. Найчастіше, ми робимо висновок за зовнішнім виглядом. Одяг, як би не казали люди, все ж таки відіграє визначну роль у відношеннях і стосунках людей. Наприклад, якщо зустріти на вулиці брудно одягненого чоловіка, не буде важливим, який у нього внутрішній світ – спілкуватися з ним буде неприємно, навіть якщо ця людина – просто найчарівніша істота у душі. Ми його інерційно відштовхнемо від свого оточення. Тому, на знайомство завжди впливає зовнішній вигляд співбесідника. Навіть якщо і зовнішній вигляд прийшовся до душі, перше слово, привітання – це ледь не найважливіша річ у будуванні подальших стосунків. Багато залежить від самого значення, інтонації, тембру голосу. Ми одразу починаємо шукати у людині те, що нам подобається, або відштовхує. Та навіть, якщо на цьому етапі все ідеально – при подальшому спілкуванні можна дуже сильно розчаруватись, бо висновки, зроблені при першій зустрічі, усі сподівання на цю людину не виправдовуються. Усе може почати відбуватися вже при першому досвіді спілкування з людиною. Перші дні новий знайомий може здаватися чарівною людиною, унікальною, як то кажуть, «своєю», ніби знаєш її сто років. Ви можете спілкуватися цілими днями, говорити про цікаві речі і не дуже. Навіть, якщо на цьому етапі вже відбувається щось таке, неочікуване для вас від цієї людини, ми інстинктивно починаємо виправдовувати її вчинки, тому що ми же маємо перше враження про неї. Ми захопилися цією ілюзією, яку створили собі в голові при першій зустрічі і не хочемо міняти те, що нам подобається. Нам подобається наша картинка в уяві про цю людину і тому ми прагнемо її зберегти. Так можуть іти місяці, роки, поки усе не скінчується болісно для нас. Це все відбувається раптово. Ми гадаємо, що знаємо вже цю людину з голови до ніг, можемо передбачити будь-який її вчинок. Усе це сформовано на першому враженні та подальших виправдовуваннях дій, які нам певним чином не подобалися. Ми знаємо колір очей, яку музику слухає, які дивні звички має наш ніби вже і найкращий друг, як він відноситься до фаст-фуду і з якими людьми прагне спілкуватись. Ми знаємо, коли ця людина йде спати, о котрій прокидається і який сік полюбляє. Але ось тут нас може спіткати удар у спину, якого ніхто не очікував. Це буде такий болісний удар, що потім нахлинають самі собою депресивні думки про те, що усі люди такі. Коли усе, що ми довірили, здавалося б, близькій людині, зрадили. Коли усі наші уявлення і барвисті малюнки, усі ілюзії раптом зникають і відкриваються очі на реальність. Ми починаємо розуміти, у якому моменті наш розум просто затьмарило і ми не помітили того, що б могло вказати на подальший розвиток подій і можливе завершення. І ось тоді розуміємо причину усього, що трапилося. Причина – та сама перша намальована картинка, яку ми собі уявили. Вона не відповідає тому, що ми хотіли б бачити, що б ми хотіли відчувати. І усе трапляється настільки несподівано, що втрачається віра у людство. Ось така уява, нав’язлива і непродумана, іноді призводить до того, що розчарована у суспільстві людина у гіршому випадку закінчить життя самогубством, а таких випадків у наші часи досить багато. Застерегтися від цього можна кількома способами. Найголовніше – не робити висновки зарано, поки не будеш стовідсотково впевнений у людині, з якою ти хочеш спілкуватися. Не треба із першого погляду думати, що людина може виявитися доброю та вірною. По-друге, завжди упевнюватися в тому, що саме цій людині можна довірити якусь таємницю або якісь подробиці особистого життя. Це не можна відчути серцем, бо воно оманливе. Воно реагує на чари, які змушують його битися частіше і відчувати якусь прив’язаність до людини. Діяти треба з розумом, а не віддаватись із головою і серцем. Не розчаруватися в людях можна також тим, що від них нічого не очікувати. Треба запам’ятати раз і назавжди – що ніхто нікому нічого не винен. Ні одна людина нічого не винна іншій і нічого не повинна робити для неї. Усі люди різні. Якщо один зрадив – інший у такій самій ситуації вчинив би інакше. Потрібно пам’ятати, що у кожного характер різний. Кожна людина думає по своєму і те, що нам здається неправильним – для неї це істина життя. Кожна людина у будь-якій ситуації вчинила б по-різному. Отже, старайтеся берегти свою нервову систему і не піддаватися першим враженням і ілюзіям. Ретельно перевіряйте своє коло спілкування і, як мовить золоте правило моралі, - відносьтесь до інших так, як хочете, щоб відносились до вас.
Вы не можете оставлять комментарии