Поделиться:

" Пробач мені, мій кращий друже... "

***

Пробач, я іншого кохаю,

І дотик рук твоїх як ніж.

Для мене зрада кожен спалах

В твоїх очах і блиск в моїх.


Я в серці сповнена печалі,

Ти друг мені, а може й більше.

Пробач, що іншого кохаю,

Його обійми, його вірші.


В твоїй душі глибокі рани.

В моїй нема живого місця.

Ми зустрічаємось ночами,

Між снами в паралелях міста.


Десь серед тиші, між зірками,

І серед змучених облич,

Зализуєм свої ми рани.

Не бути разом нам навік.


Ти в снах мене чекати будеш,

До тебе більш не повернусь.

Пробач мені, мій кращий друже,

Я в скронях міста загублюсь.


І буду там блукати з іншим.

Нам буде тісно в наших снах.

Ми не зустрінемося більше,

Я іншого люблю, пробач…

23.04.2017

182887

alt

Вы не можете оставлять комментарии
Не обижайся, но...нет, нет, стих красивый, просто я его немного не серьезно восприняла. Я представила будто ты посвящаешь этот стих какому нибудь поэту, и говоришь ему, что любишь другого. Прости за такую глупость.
Эх, что ж ты так буквально тактируешь мои строчки)
Так пусть же это будет посвящение Есенину, я Лермонтова полюбила больше))
Я понимаю, что твоя мысль намного глубже, и не так буквальна, но мой мозг выдал именно такую идею