Поделиться:

" Я знаю, мені не вистачає унікальності... "

***

Я знаю, мені не вистачає унікальності,

Барахтаюсь я на поверхні власних мрій.

Життя моє – це дві одвічні крайності:

Любити все й ненавидіти всіх.

Баталії душі калічать, не вбивають,

І не розкажуть як, куди іти.

Дивлюся людям в очі, вони знають

За мене краще, всі мої вірші.

Я все шукаю відповідь на глибині,

І розриваю у собі ці ями, ями…

Душа моя як цвинтар у вікні -

Поки не там, тебе це не лякає.

Я б з радістю змінила те,

Що не дає мені спокійно спати,

От тільки я сама не знаю де

Мені ці колискові відшукати.

Ця боротьба з собою беззмістовна,

Ці стіни, що збудовані віками,

Я руйнувати їх повинна і готова,

А не копати у собі ці ями.

Ми ходимо між стінами самотньо,

Відлуння голосів з усіх боків луна,

Твій теж там загубився голос,

І там твоя згубилася душа…

28.01.2017

181675

alt

Вы не можете оставлять комментарии
Очень красиво и талантливо ,чувствуется какое-то спокойствие в стиха и плавность ,а самое главное искренность)
Спасибо большое=)